Я – педагог 

У світі стільки різноманітних професій, що важко визначитись, коли приходить час обирати. Як не помилитися?.. Адже від цього вибору залежить наше щастя в майбутньому. У шкільні роки я мала здібності до математики та точних наук, захоплювалася грою в шахи, любила співати, грати на фортепіано. Мені пропонували вступити на навчання у технічні вузи, але я мріяла стати вчителем музики, тому обрала музично-педагогічний факультет Рівненського педагогічного інституту. І ось уже 15 років для мене розкриваються таємниці і скарби професії педагога.

Здається, ніби вчора я переступила поріг найстарішої школи на Волині, Дубенської ЗОШ I-III ст. №1, і почула гомін різнобарвних, дзвінких голосів, а потім побачила очі — карі, голубі, сірі.., очі дітей, які з цікавістю дивилися на мене. Саме з цієї миті я зрозуміла, що стала частиною шкільного світу. Здійснилася моя мрія: я — вчитель музичного мистецтва.

Діти різні, немає однакових дітей, як немає однакових листочків на дереві, кожна дитина індивідуальна, кожна дитина має талант, який дав її від народження Бог. На мою думку,  неталановитих дітей не буває, потрібно лише придивитися, знайти та допомогти дитині відкрити в собі це «зерно творчості».

Я маю справжнє щастя вчителя — моїх учнів, активних, допитливих, творчих, талановитих, які проявляють пізнавальний інтерес до всього, що їх оточує. Кожний день у школі — неповторний, його неможливо до кінця передбачити й спланувати. Разом з дітьми проживаю і переживаю все, що відбувається тут щодня, поєднуючи творчість у підготовці до уроків і позакласну роботу з предмета. Аналізуючи свою роботу, розумію, що з одного боку знаю достатньо, а з іншого — ще багато чого потрібно навчитися і зрозуміти. Я до цього готова, бо люблю свою професію. Щоб вчити, потрібно постійно вчитися самому.

Час іде, змінюється навколишній світ, і те, що було цікаво колишнім учням, не завжди цікаво теперішнім. Сучасних дітей називають «дітьми екрану». Саме теперішні діти з легкістю можуть знайти будь-яку інформацію, вправно використовуючи при цьому сучасну техніку. Вчителі, на мою думку, також повинні змінюватися та йти в «ногу з часом», щоб учням було цікаво на уроках і вони могли з легкістю творити, використовуючи як традиційні, так і сучасні технології.

Я люблю свій предмет, з радістю та усмішкою на обличчі приходжу на уроки, даруючи учням тепло свого серця. Саме на уроках музичного мистецтва я можу доторкнутися до душі дитини, бо музика відкриває потаємний і барвистий світ уяви, впливає на почуття та настрої, і це прекрасно.

Минають роки, я знову і знову переступаю поріг рідної школи, все змінюється, не змінюється лише гомін різнобарвно-дзвінких  голосів та очі дітей, які дивляться на мене, чекаючи чогось цікавого, нового та дивовижного.

 Творіть — і діти  творитимуть разом з вами, любіть дітей — і вони  любитимуть вас.